В Україні зараз відсутня єдність військово-політичного керівництва

У перший рік російського вторгнення українці були свідками єдності військово-політичної влади. Єдність полягала в тому, що Володимир Зеленський взяв на себе роль консолідувати міжнародну підтримку України і забезпечити військо. Можливо, не у повній мірі, але йому це вдалося.

Зараз ми підійшли до ситуації, коли у політичної влади виникла необхідність по новому колу звертатися до партнерів з проханням виділити додаткову фінансову і військову допомогу. Водночас в Україні посилюються мобілізаційні заходи. На цьому тлі все частіше з’являються повідомлення про непорозуміння між Офісом президента і Генеральним штабом. Як приклад, військовим не дуже подобається, що цивільний контроль може здійснювати Міністерство оборони.

На мою думку, влада не планувала сценарію конфронтації між військовим і політичним керівництвом. Наприклад, були претензії, що Залужного не беруть на «Рамштайн». Потім Головнокомандувач ЗСУ разом з Умеровим двічі взяв участь у «Рамштайні», завдяки чому були знятті питання про внутрішні протистояння.  

Зараз вже очевидно, що конфронтація між військовим і політичним керівництвом таки є. Зокрема, це продемонструвала критика Головнокомандувача ЗСУ на адресу державних інституцій, що, мовляв, вони не справляються із забезпеченням армії та мобілізацією. Таким чином Залужний фактично заявив про старт політичної кар’єри. Якщо раніше були дискусії, чи піде він у політику, то зараз таких сумнівів не залишилося.

Зі свого боку Офіс президента робить помилку, що затягує з рішенням про відставку Залужного. Не ухвалення рішення породжує деструктивні процеси у суспільстві. Люди концентрують всю свою увагу на кадрових питаннях, тоді як проблеми на фронті та величезна кількість інших проблемних питань нікуди не поділися.

Наразі Зеленський опинився у непростій ситуації. Президент повинен ухвалити непопулярне у суспільстві рішення. Але при цьому він не може публічно заявити, що Головнокомандувач ЗСУ не впорався з військовою компанією 2023 року, щоби пояснити причину свого рішення.

Підсумовуючи, хотілось би додати, що відставка Залужного не настільки страшна, як може здатися на перший погляд. Куди більше проблем для країни створює відсутність єдності між військовими і політиками.