Стратегії українських політиків і партнерів спираються на соціологію, але це хибний шлях

В Україні останнім часом склалася ситуація, коли ні влада, ні опозиція не знають, куди рухатися. Щоби відкоригувати курс, політики почали активніше замовляти соціологію. На цьому моменті хотілось би загострити увагу. Справа у тому, що за останні 3-4 місяці якість соціологічних досліджень впала в рази. Думки українського суспільства з принципових питань можуть доволі суттєво змінюватися буквально впродовж 1-2 тижнів. Однак цього не розуміють замовники соціології як всередині країни, так і за її межами.

У мене є можливість ознайомлюватися з різною закритою соціологією. Зокрема, і з тими соціологічними дослідженнями, які проводяться на замовлення наших іноземних партнерів. Мені доводилося спостерігати ситуацію, як американці замовляли соціологію щодо певного внутрішньо-українського питання і результат був один. А через два тижні британці замовляли соціологію з аналогічного питання, однак через зміну інформаційного фону вони отримували зовсім інший результат. Релевантність таких соцдосліджень дуже сумнівна.  Втім, вже через два місяці результати конкретного соціологічного дослідження впливали на дії західних партнерів.

Це значна проблема. І вона стосується не лише наших партнерів, але й українських політиків з влади та опозиції, які намагаються орієнтуватись на соціологію, як на дороговказ. В умовах, коли суспільні настрої можуть суттєво змінюватися за короткий період часу, це хибна стратегія.

Український політикум забув, що він є політичною елітою, яка має брати на себе відповідальність. Коли країна перебуває в точці біфуркації, політики мають проявляти себе як державні діячі, а не орієнтуватися на мінливу соціологію. Інакше ми будемо ходити по колу, замість того, щоб рухатися вперед.