Бандити стрімко втрачають в Україні авторитет!

За 15 місяців повномасштабної війни усередині України та навколо неї, схоже, змінилося усе, що ще кілька років тому здавалося неможливим.

Кардинально на позитив змінилося ставлення до України з боку країн цивілізованого світу. ВСУ довели, що їхній бойовий професіоналізм та досвід – поза дискусіями. Будь-яка національна чи регіональна політсила, яка хоч подихом натякне на обійми з РФ, шанси втратить миттєво й докорінно. Далеко не усі політики, котрі мали високий рейтинг до 24 лютого 2022-го року, зберегли його. З’явився величезний запит на нові обличчя. Роль соціальних мереж, телеграма та Ютуб-каналів збільшилася на порядки. Стали відчутними результати деолігархізації. Виник запит на військових у політичному житті України.

І це далеко не усі штрихи до того, що яскраво проявилося в Україні за останні 1 рік та 3 місяці війни. А ще примітно, що досить впевнено, як вважають у США, розпеченим залізом з тіла України випалюється бандитизм. Парадоксально для країни, котра воює. Але, в Україні поступово відбувається саме так.

Є зміни, які не дуже помітні для більшості пересічних американців. Вони зрозуміліші тим, хто знає «стиль життя» у пострадянських країнах. Зважаючи на те, що Україна стала воюючою країною, то відбувається відкидання старого пострадянського стилю поведінки окремих «персон». Так само було у Грузії за Саакашвілі, коли ця країна у підсумку позбулася «злодіїв у законі». Такі люди в результаті переїхали до інших країн – Греції тощо. Вони виїхали з Грузії, оскільки натрапляли на жорсткі ультиматуми скрізь та в усьому. В Україні так само сталося із олігархами.

Існували, в принципі, два прошарки, які були поширені на усьому пострадянському просторі: «злодії в законі», котрі жили за поняттями, і такі собі «бандити-спортсмени», які намагалися корчити з себе важливих «рульових». Це тривало досить довго. Але, сьогодні виглядає так, що в Україні має місце не лише деолігархізація, а й дебандитизм.

Організований кримінальний світ відштовхується українським суспільством, а на перше місце за впливом виходять військові структури. Сила в Україні вже у руках військових та уряду, а не олігархів та бандитів. Залишки останніх, звичайно ж, є. Таке явище не зникає одномоментно та остаточно. Але, ця війна створює військову країну і впевнено прибирає з арени вищезгаданих «рішал».

Люди, які не беруть участі у захисті своєї країни в будь-якому вигляді, а сидять закутані пледами в кав’ярнях у специфічних компаніях, п’ють горілку, поводяться по-бандитські з іншими людьми – це вже екстремально негативно сприймається українським суспільством. Україна сьогодні – вже не їхній світ. Так, вони все ще можуть на когось впливати, когось підкуповувати на якомусь рівні, якось себе показувати. Але вони вже – анахронізм. Вони тепер не сприймаються так, як це було раніше. Це вже – залишки минулого, якому не місце. Такі люди повинні будуть або ж себе якось перевинайти (у що дуже слабко віриться), або ж залишити Україну.

Нинішня війна призвела до багатьох смертей. Водночас, вона змінила менталітет українців. Тому, авторитетність усіх цих бандитів вже не шанована, вона йде у небуття через військову обстановку, насамперед.

Навіть коли ця війна закінчиться, то Україна, так в нас вважають, житиме за прикладом Ізраїлю, де заохочуватиметься військова складова. Ця думка у більшості людей на Заході й, зокрема, у США. Звичайно, можливо, що багато військових потім перейдуть у бізнес, займуться ще якоюсь іншою діяльністю. Але, військовий елемент в Україні завжди буде на високому рівні. Як би Україна не перебудовувалася після війни, наша думка така, що вона вже назавжди буде військовою державою. Війна змінила цінності людей.

Це саме стосується й політиків. Деякі з них або на таланті, або на везінні якось зуміли перевинайти себе. Але, за сьогоднішнього настрою в українців, усім цим «бійцям» з «батальйону Монако» дуже важко буде повертатися до вже іншої України. Так, деякі щось чи когось намагатимуться купити, на щось чи на когось намагатимуться впливати. Але, повернутися в Україну зможуть лише ті, хто себе грамотно подасть й не матиме різного роду шлейфів, зокрема проросійського чи російського. Таких людей, гадаю, буде не надто багато.

Людям, які у минулому «рулили», але поїхали під час війни (навіть якщо їм було й за 60 років) з України, яку вони обкрадали, обирали, віджимали в когось бізнес, я гадаю, дуже нелегко буде увійти назад. Це їм буде дорожче, важче і, відчуваю, що вони зіткнуться з великими труднощами незалежно від того, хто стане наступним президентом чи як виглядатиме наступна влада в Україні.

В українців менталітет зараз інший. Україна до війни, під час війни та після війни – це коли повністю змінюються цінності, погляди, підходи. Тому, я вважаю, що на прикладі України відбудеться дуже цікавий й важливий соціальний експеримент. Як це було у США з COVID-19, коли американці почали набагато частіше мити руки, у поганому стані вже не йшли на роботу, а одразу вирушали лікуватися, уважніше почали ставитись до здоров’я в усіх сенсах. Період пост-COVID-19 – це інша реальність для США. Війна для України та період після неї – теж абсолютно інша реальність для України.

Тому, я думаю, що «бандитський світ» в Україні впевнено йде у небуття. Він залишиться у якомусь незначному вигляді, бо у світі він є скрізь. Але, в Україні він вже ніколи не буде авторитетним. Різного роду бандитів українці відверто зневажатимуть й сприйматимуть цілковитими нікчемами.