Трамп у своїх рішеннях спирається на спонсорів із нафтової сфери та ВПК, тому Україна може розраховувати навіть на ракети Tomahawk

Не варто приділяти забагато уваги емоційним дописам Трампа в соціальних мережах. Він людина емоційна, і це часто створює ілюзію, що політика США залежить від настрою однієї людини. Але, на мою думку, це не так.

Є простий приклад: що Україна б не робила з російськими НПЗ, що б не робила з ударами по нафтоналивних терміналах — американці мовчать. Іноді навіть демонструють мовчазне схвалення. Це не випадковість. За Трампом стоять фінансово-промислові групи, і саме їхні інтереси визначають межі його політичних рішень. Він може писати що завгодно, але не може змінити позиції, вигідні тим, хто забезпечує його політичну опору.

Один із ключових блоків підтримки Трампа — нафтові компанії. Вони зацікавлені в тому, щоб посунути росіян із світового ринку нафти — принаймні на тих напрямках, де росіяни ще тримаються. Ситуація з активами Лукойла в Європі — показовий кейс. Американці системно працюють над тим, щоб на місце російських гравців заходили американські компанії.

Коли ми говоримо про політику Трампа, треба відділяти емоційний шум від реальності. Є блок заяв, є демонстративні коливання, є «готовність цілуватися з путіним», а потім — різка зміна риторики. Але це лише верхівка айсберга. Реальні рішення формуються інтересами основних спонсорів.

Тому я не вірю в сценарій, де Трамп «відмовляє у зброї» Україні, щоб нас дотиснути. Він буде робити все, щоб європейці купували американську зброю й передавали її Україні — кому завгодно, аби тільки ця зброя продавалася. За його плечима стоїть військово-промисловий комплекс, і він прямо зацікавлений у масштабуванні продажів.

Тиск на Європейський Союз щодо збільшення оборонних видатків і закупівель зброї буде тільки зростати. Усе, що стосується нафтового ринку, США погоджуватимуть. Усе, що стосується закупівлі зброї, — теж.

Томагавки — це питання політичне, але я практично впевнений, що рано чи пізно воно буде вирішене позитивно. У США цих ракет багато, частина з них за якістю гірша за Storm Shadow, утилізація коштує грошей — продавати вигідніше. Тому я не виключаю, що спочатку це буде елемент тиску на путіна, а потім — незалежно від формату припинення війни чи гарантій — з’явиться «таємний» пункт про постачання Україні цих ракет.

Що стосується мирної угоди, навряд чи до весни відбудеться щось справді серйозне. Санкції щодо активів Лукойла відкладені до лютого. Як тільки завершиться передача цих активів американському нафтовому бізнесу, можна буде говорити, що Трамп виконав зобов’язання перед нафтовими спонсорами. Після цього російської нафти в Європі не буде. Газ — окрема історія, але з нафтою все очевидно. Контроль над основними фінансовими й енергетичними потоками залишиться за Сполученими Штатами. Так само, як і контроль над ринком озброєнь.