Трамп може приїхати до Києва

У переговорному процесі зараз відбуваються цікаві речі. По-перше, французи зараз хочуть окремо переговорити з китайцями і зрозуміти, чи є там хоч якийсь простір для справедливого, з точки зору Парижа, втручання Китаю у війну в Україні — з можливістю тиску на росію. Цю історію зараз пропрацьовують. Канцлер ФРН Мерц уже пробував, але в нього нічого не вийшло, його навіть не почули. Тепер Макрон намагається використати свої впливи і теж спробувати.

По-друге, кажуть, що до нас можуть приїхати Кушнер і Віткофф. Усі це обговорюють, усі до цього готуються. І якщо вони приїдуть, і якщо буде намацано хоча б якусь теоретичну історію не зупинки війни, навіть не заморозки, а підзаморозки, тоді, можливо, справа піде далі. Якщо щось таке справді почне вимальовуватися, теоретично може приїхати і Трамп. Але це вже буде другий етап — якщо буде якесь фінальне рішення, якщо щось справді домовлять, оголосять або навіть підпишуть. Перший етап — це Віткофф і Кушнер. Хоча все це, звісно, може зірватися і відкотитися назад.

Завдання Трампа до кінця виборчої кампанії — отримати тут зупинку вогню. Для нього це суперважлива ціль. Під це будуть спалені величезні ресурси. Причому без гарантій, без письмових рішень, без великих зобов’язань, із можливістю відкату частини санкцій — або по лінії Трампа, або по лінії Європи.

Окремо росіяни вкидають, що вони нібито готові. Але це виглядає доволі смішно. путін у цій історії поводиться як вередлива, розбещена дитина. Він ніби й каже, що готовий зупинитися, але тільки на своїх умовах.

Але поки що не змінився головний баланс. Якщо дивитися ширше — на Китай, Європу, США, Україну і росію, — то немає сигналів, що Китаю вигідно змінювати нинішню конфігурацію. Йому загалом вигідно те, як усе відбувається зараз. Штати відволікаються на своє, росія слабне, але Китай не допустить її стратегічного програшу. І водночас не хоче її великої перемоги.

З нашого боку логіка поки інша. Переговорна команда і військово-політичне керівництво цілком прагматично питають: добре, якщо буде зупинка, які будуть гарантії, що вони не прийдуть знову? У нас що — сценарій Чечні початку 2000-х? Чи фінський сценарій? Чи буде після цього реальний бонус — хоча б у вигляді руху в ЄС або НАТО?

Тому зараз усе в процесі. Емоцій багато, усі щось обговорюють, усі ніби знають, що треба робити, але нічого остаточно не відбувається. Україна тим часом робить дрони і б’є по росії. І це теж частина реальності. У нас є сильна позиція — це Збройні сили. Є дрони — це сильна позиція. Є слабка позиція — політична нестабільність, корупційні скандали і не до кінця зрозуміла картина по союзниках.