США досі надають шпарину Росії, або Як ліцензіям Штатів протидіють удари по НПЗ

До цього часу США так і не спромоглися зробити більше швидких кроків до того, щоб обмежити можливості росіян заробляти на нафтопродуктах.

Мінфін США продовжив свій дозвіл на здійснення операцій з деякими російськими банками, включно з ВТБ, Центробанком, Сбєрбанком і Альфа-банком, для розрахунків у сфері енергетики до 1 листопада 2024 року. До цього відповідну ліцензію було продовжено 25 жовтня 2023 року.

Мета таких дій Сполучених Штатів залишається незмінною – США досі надають шпарину Росії, аби та могла торгувати нафто- та енергопродуктами. Саме по собі це питання доволі вузьке, хоча і викликало певний резонанс в Україні через те, що Штати нібито послаблюють санкції. Хоча від правди це не так і далеко, адже санкційна політика в енергетичному секторі і Євросоюзу, і США від початку була недостатньою. Варто пригадати, як Україна у 2022 році наполягала на необхідності повністю заборонити експорт будь-яких вуглеводнів зі Росії, але на це ніхто не хотів іти.

І таку політику Сполучені Штати Америки сповідували і до початку широкомасштабного вторгнення. Саме тому США вже п’ять разів продовжували цю ліцензію щодо можливості Росії торгувати вуглеводнями. Справа в тому, що, до прикладу, перелічені банки потрапили не можуть користуватися системою SWIFT для взаєморозрахунків, але якщо транзакція підпадає під категорію енергетики, то такі платежі досі можна проводити в іноземній валюті.

Головна причина таких кроків – у страху Штатів за ринок нафти. Його обвал означатиме колапс. Емірати не готові закрити цю прогалину, тому що залежність від російських енергоносіїв у світі і досі залишається колосальною. За рік-два змінити цього неможливо, хоча ситуація потроху змінюється. До речі, ухвалення закону у США про заборону постачання низькозбагаченого урану – теж один із кроків до змін.

Шляхи постачання перелаштовують, але Європа досі закуповує в РФ скраплений природний газ і нафту через треті країни. Тому тут справа не у тому, щоб дати заробити РФ. Просто ніхто у світі не хоче одночасного краху нафторинку.

Тому зараз Росія буде змушена продавати більше сирої нафти на експорт і не буде у достатній мірі завантажувати власні НПЗ через те, що вони не працюють. Відновити їхню роботу вона теж не зможе, адже діють санкції на обладнання, через що РФ не може його купити. Відтак росіяни будуть більше завантажувати нафтопереробку Казахстану, Білорусі, звідки надходить російський імпорт. Частково Росія покриває свої збитки, бо вручну стримує ціни на ринку, однак це виклик для російської економіки, тому що їм доведеться продавати більше нафти за меншу ціну. Я припускаю, що американці і цей момент прорахували, тому і перестали протидіяти українським ударам по НПЗ в Росії, бо збільшення нафти на ринку для них не є проблемою.

Для України це теж певним чином вигідно, адже так обмежуються можливості Росії заробляти, а з урахуванням дефіциту російського бюджету навіть 100 мільярдів збитків для росіян теж чималі кошти.

При цьому продовження ліцензій не варто повʼязувати з візитом держсекретаря США Ентоні Блінкена до Китаю, бо попередня ліцензія діяла до 1 травня і тепер її поновили. Тож не треба тут натягувати сову на глобус і шукати підтексти. Історія поїздки Блінкена дещо про інше, адже обидві країни звіряли позиції щодо співпраці Китаю з Європою. США розуміють, що ЄС може вислизнути з їхніх рук через внутрішню політичну кризу та можливий програш Байдена на виборах, а Трамп завжди більш жорстким щодо відносин з Європою.

Для ЄС це, у свою чергу, шанс, як каже Макрон, отримати суверенність, і французький лідер навіть вже має прихильників. У цьому плані навіть британці не проти, щоб Європа стала більш самостійною. І США поки що не напрацювали чіткої стратегії – можна робити гучні заяви, але поряд із тим Шольц, який підтримує Штати, хоч і демонструє, що Німеччина не буде працювати з Китаєм, напередодні під час візиту до Китаю вирішував ті самі проблеми, що і США. Реалії такі, що рано чи пізно це мало відбутися, бо ми не можемо дивитися за Європою часів після Другої світової війни, тож ситуація і надалі буде змінюватись. А в контексті України це навіть на краще, незважаючи на те, що спроможності Європи дещо менші за ті, що є у США.

Для України це теж певним чином вигідно, адже так обмежуються можливості Росії заробляти, а з урахуванням дефіциту російського бюджету навіть 100 мільярдів збитків для росіян теж чималі кошти.

Валерій Клочок, політичний експерт, керівника Центру громадської аналітики “Вежа”, спеціально для Главреду