Китай прагне зробити Європу союзником у протистоянні з Індією

Результатом політики Дональда Трампа в часи його президентства було похолодання між США і Європою. Як наслідок, у Європі почали обговорювати ідеї зближення з Китаєм. Під завершення каденції Трампа у європейських медіа активно піднімалася тема, що товарообіг між Китаєм і ЄС більший, ніж між ЄС і США. Після перемоги Джо Байдена ця тема трохи стихла. Новий президент почав відновлювати відносини між США і ЄС.

Після початку повномасштабної війни в Україні ініціатором зближення з Європою виступив Китай. Зокрема, Пекін почав заявляти, що не можна допустити поділу світу на два умовні блоки – Захід і Глобальний південь.

Свого часу Китаю дозволили піднятися на теперішні вершини за рахунок того, що у 2001 році зробили його частиною глобальної торгівлі. У 2001 році Китай був шостою країною у світі за експортом, зараз – на першому місці. Китай де-факто став головною фабрикою світу.

На тлі загострення відносин між Вашингтоном і Пекіном почалися розмови, що, мовляв, давайте перенесемо виробничі потужності з Китаю до Індії. Безумовно, на реалізацію таких планів може піти десятиліття, але це можливо зробити, якщо запустити процес. Розуміючи загрозу для себе від зближення США та Індії, Китай намагається зрозуміти, чи готова Європа приєднатися до США у цьому питанні.

Саме тому візит Сі Цзіньпіна до Європи насамперед варто пов’язувати зі спробами Китаю вияснити, чи буде Європа підтримувати ідею США з просування Індії на роль головної країни Глобального півдня. Сі Цзіньпін, перш за все, торгувався з Європою за обмеження розвитку Індії та неприєднання до плану США щодо переорієнтації на Індію. Питання росії для Пекіну було похідним.

Тепер Китай має вирішити для себе, чи готовий він до кінця бути з росією або ж обмежити підтримку рф в обмін на те, що Захід не буде збільшувати інвестиції до Індії. У контексті саміту миру, який ініціювала Україна, Китай має вирішити – брати у ньому участь чи дозволити Індії виступити новим фронтменом Глобального півдня.