І США, і Іран переконані у своїй перевазі

Переговорів між США та Іраном, по суті, немає. Складається враження, що обидві сторони взяли тактику вичікування: хто першим зламається. Поки що до кінця навіть незрозуміло, хто саме з боку Ірану веде переговори.

Іранці вважають, що наразі у них виграшна позиція. Вони виходять із того, що у Трампа є не більше двох тижнів, оскільки на нього тиснутимуть внутрішні фактори, і в якийсь момент він піде на кращі для Ірану умови, ніж ті, які пропонує зараз. У Вашингтоні, своєю чергою, дивляться на ситуацію інакше. Там вважають, що іранці вже розконсервовують старі танкери просто для того, щоб зберігати нафту.

Ситуація загалом доволі дивна. Якусь нафту, якісь танкери американці все ж випускають, попри декларовану блокаду. Але водночас треба визнати: вони доволі сильно обрізали не лише експорт нафти, а й загалом торгівлю через іранські порти. Вона фактично завмерла.

І от у цій ситуації постає ключове питання: скільки Іран зможе протриматися на тих ресурсах, які в нього є, зокрема щодо бензину? Дефіцит там становить від 15 до 40% денного споживання. Причому дефіцит бензину в Ірані був і до цієї війни. А тепер, коли розбомбили щонайменше два великі НПЗ — у Тегерані та Ісфахані, — ситуація стала ще гіршою. Далі, якщо нафту вже ніде буде зберігати, доведеться зупиняти свердловини, значну частину яких потім уже не вдасться знову запустити.

Іранці виходять із того, що на Трампа тиснутимуть три фактори: громадська думка, високі ціни на нафту і партнери. Саме це, на їхню думку, має змусити його піти на поступки. Водночас вони уважно читають не лише власну пресу, а й американську соціологію. Вони бачать, що в США зростає невдоволення цією війною, і вважають, що це працює на їхню користь.

Але якщо дивитися на американські оцінки, то за останні тижні рівень підтримки Трампа певною мірою стабілізувався. Найбільше невдоволення було в березні, коли тривала активна фаза війни. Щойно почалися хоча б якісь розмови про мирні переговори, ситуація трохи стабілізувалася. Наскільки надовго — інше питання. Тим більше, що ціни не впали. Навпаки, вони знову пішли вгору. Але й це не той рівень, на який розраховували іранці. Вони сподівалися побачити 150–180, а оптимально для них було б узагалі 200.

Трамп же, зі свого боку, розраховує на інше: що вже в травні в Ірану можуть виникнути серйозні проблеми з виплатою зарплат. Бюджет порожній, і далі почнуться проблеми з логістикою, з хлібом, із базовими речами. Іран дуже імпортозалежний: по кукурудзі — приблизно на 56%, по зерну — теж десь наполовину, по ліках і ще за багатьма критичними позиціями.