Демократія для росіян є несумісною з єдністю їхньої країни

Сьогодні виповнюється рівно 33 роки з дня, коли було ліквідовано Німецьку Демократичну Республіку – західний форпост соціалістичної системи. Ця подія зафіксувала крах соціалізму та претензій СРСР на світове панування. За рік перестав існувати і власне Радянський Союз – Імперія Зла, як назвав його визначний президент США Рональд Рейган. Проте Зло не зникло. Воно глибоко зачаїлося у правонаступниці СРСР – Російській Федерації, яку збудовано за архаїчними лекалами самодержавної Російської Імперії і того ж Радянського Союзу. З тими самими претензіями на світове панування. Ця нав’язлива ідея являє собою сенс існування Росії. Цим сенсом рашистська влада виправдовує низький рівень життя росіян та інші обставини буття, притаманні малорозвиненим, дикунським державам.

Агресія проти України є відчайдушною спробою російського диктатора не допустити того, щоб його підданці побачили приклад ефективної демократичної держави на своїх кордонах, бо такий приклад став би фундаментальною загрозою, як його особистій владі, так і самодержавному устрою Росії. При цьому лише такий устрій може утримувати цю країну цілісною. Демократія в Росії є несумісною з її єдністю. Таким чином Україна являє собою екзистенційну загрозу Росії і путіну.

Вчора у Таллінні  відбулася Антивоєнна конференція Форуму вільної Росії. Однією з головних її тем була демократизація країни – повалення диктатури путіна. Не будемо зупинятися на тому силовим чи мирним шляхом російські опозиціонери збираються це зробити. Зауважимо лише, що повалення нинішньої влади неодмінно призведе і до розпаду імперії. Держави на її колишній території можуть виникнути не враз, що сталося на пострадянському просторі, а через певний час, який може характеризуватися техногенними загрозами, комунальним хаосом, розгулом криміналу. Тому завданням нинішніх російських опозиціонерів є максимальна амортизація процесу розвалу з одночасним заміщення імперських інститутів управління місцевими.