Чи була заява посла Китаю у Франції його приватною думкою?

Останніми днями ви мабуть чули публічне марення китайського посла у Франції Лу Шайе, який ще в п’ятницю, 21 квітня, заявив, що, по-перше, «У міжнародному праві країни колишнього Радянського Союзу не мають чинного статусу, оскільки немає міжнародної угоди, яка б матеріалізувала їхній статус суверенної країни». І, по-друге, оцінюючи приналежність Криму Україні, Лу Шайе мовив, що «це залежить від того, як ви сприймаєте проблему», і додав, що це нібито не так просто, бо «Крим був російським спочатку».

Що ж ми отримали після цих заяв? Спочатку, будете сміятись, стурбованість, від МЗС Франції. І, разом з тим, вимога пояснень від офіційного Пекіна. Велику увагу заслуговує пропозиція близько 80 парламентарів Європарламенту оголосити Лу Шайе персоною нон грата. Країни Балтії викликали послів Китаю також для пояснень. Навіть сам Жозеп Боррель назвав заяву китайського посла неприйнятною.

А що ж врешті зробив офіційний Пекін? Зрозуміло, що він вустами речниці МЗС КНР Мао Нін спростував заяву свого амбасадора, назвавши їх приватною думкою. Як на мене, важливі не слова, а часові рамки, коли Піднебесна мовчала і дивилась на реакцію світу, як розгортається цей репутаційний скандал. Чи сказав пан Шайе, про що не треба було говорити, але присутнє у головах китайських чиновників? Цілком можливо.

Хочу звернути увагу на чотири аспекти заяви Лу Шайе. Передусім, звичайно, будемо говорити про Україну. Слова посла попри заяву Мао Нін потрібно сприймати як пояснення, як розшифровку 12 пунктів т.зв. мирного плану Китаю. Тобто Пекін вкидає умови для подальшого дискурсу щодо завершення війни в Україні. Мова йде про відмову України від Кримського півострова, а також перегляд інших її кордонів. Очевидно, для їх синхронізації із нинішнім російським законодавством з внесеними до конституції ерефії підконтрольних окупантом територій Херсонської, Запорізької, Луганської та Донецької областей. І хто дає такі сигнали? Постійний член Радбезу ООН, співпідписант Будапештського меморандуму (доєднались із Францією пізніше)! Зрозуміло, що всі ці ідеї не сприймуть ні українське суспільство, ні українська влада. Є загальне усвідомлення, що будь-які напівміри у перспективі просто дадуть росії можливості підготуватись до нової військової агресії.

Другий аспект – Французький/Європейський. Поставивши під сумнів законність пострадянських республік посол Лу Шайе зачіпив не лише Україну, а і країни Балтії. Литва, Латвія та Естонія, нагадаю, десятками років перебували в окупації та були виокремлені як три радянські республіки. Сьогодні ж вони є повноправними членами як Європейського Союзу, так і НАТО. Фактично це сигнал сьогодні тій самій росії, у якої пропагандисти вже мріють про початок т.зв. «денацифікації прибалтики» до завершення не менш т.зв. «СВО» в Україні. Відповідна заява Шайе тотально вбила хоч якийсь профіт від поїздки Макрона у Піднебесну та його багатогодинні спілкування з Сі Цзіньпінем. І так раніше частина оцінувала східні походеньки Еммануеля як провальні. Тепер таких буде повальна більшість. І як після цього серйозно ставитись до закликів про «стратегічну автономію»? Ось прекрасний момент, коли можна показати свою геополітичну стратегічність та впливовість, а за одно і підняти репутацію всередині ЄС. Як? Висилка Лу Шайе, він наговорив предостатньо.

Третій аспект. Поставивши під сумнів кордони держав постсовка, у цьому переліку є держави від Центральної Азії до Європи, а саме Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан, Киргизстан, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова… З Білоруссю, думаю, все зрозуміло. Тобто Китай через свого посла фактично озвучує позицію, що кордонів немає і право сили превалює над силою права. Цікаво, як ці слова оцінить в тій же Астані пан Токаєв, який останнім часом переорієнтовується на Китай, не забуваючи перетворювати свою державу на перевалочний майданчик для обходу антиросійських санкцій.

Четвертий аспект, але не останній за важливістю. Ми постійно забуваємо, що російська федерація не є прямим продовжувачем Радянського Союзу. Совок помер в 1991 році. Взяте на себе правонаступництво у заяві мзс рф в січні 1992 року цього не змінює. Підніміть документи. Нинішня рф – це продовження саме РРФСР – Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки. Тобто вона просто одна із 15 республік – 15 уламків.

Тобто Лу Шайе зробив натяк, що нинішні кордони рф такі ж мінливі. І, зокрема, у бік зменшення.

Варто нагадати, що перед візитом Сі до москви, у Китаї було прийнято рішення про зміну на китайські топоніми об’єктів, що були приєднані російською імперією ще в ХІХ столітті. Владивосток – це Хайшенвай, острів Сахалін – Куедао, Хабаровськ – Болі тощо. Кремль відкрив ящик Пандори. Процес поглинання росії Китаєм розпочався і прискорюється.