Конституція – це договір між заможними та озброєними громадянами

Сьогодні – День Конституції. Відповідно, саме сьогодні згадується Основний Закон та продовжуються суперечки щодо того, чому він працює або не працює і як та через що саме це відбувається.

Щоб розібратися в цьому питання варто звернутися до історії, зокрема до історії демократії і винахідників цього типу організаціє влади – давньогрецького реформатора та видатного афінянина – архонта Солона.

Саме реформа Солона стала визначником всіх подальших політичних конструкцій, пов’язаних із розподілом прав та обов’язків громадян в більш новітніх культурах. І перше, на що варто звернути увагу, так це на те, що політичні права отримали лише громадяне! А тоді афінське суспільство складалось з громадян, метеків (чужинці, що оселилися в Афінах, які були особисто вільними, але не мали політичних прав, не могли вступати у шлюб з афінськими громадянами і, як правило, не могли володіти нерухомістю) та рабів.

Всю повноту політичних прав серед громадян мали найзаможніші! І саме вони й ухвалювали закони та обіймали державні посади. Ще раз наголошую – політичні права перебували у прямій залежності від майнового стану! Також, всі без винятку громадяни мали брати участь у військовому захисті держави і самостійно забезпечувати себе необхідною (за стандартами місця служби) зброєю. Тобто, навіть «бідні» громадяни повинні були мати такі статки, що дозволяли їм купувати воєнну амуніцію, що і в ті часи було не дешево.

Тобто ще за більш ніж 2,5 тис років тому (реформи Солона це VI ст. до н.е.) у колисці демократії було закладено базу політичного устрою, що ґрунтується одночасно на економічних та воєнних чинниках. В кого немає майна та зброї – не може бути громадянином і, відповідно, не має політичних прав. Крапка.

С тих часів нічного не змінилось!!! Будь-які домовленості, закріплені на папері (чи інших носіях інформації) можливі лише між заможними та озброєними. І в часи Солона і сьогодні.

І якщо когось дивує той факт, що норми Конституції не виконуються чи їхні права не захищаються, то раджу знову і знову повертатись до сутності Основного Закону, як договору між заможними та озброєними щодо умов спільного існування. Насамперед, в ідеалі, безпечних та комфортних.

Відповідно, для того щоб працювали норм статей 3 (людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю), 27 (кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань) та 65 (захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України) і, врешті-решт, щоб норми статті 5 (Україна є республікою) мали хоч якийсь сенс, всі громадяни України повинні стати заможними та озброєними. Для виконання першої вимоги потрібні умови для збагачення та гарантії отримання частки доходів від спільної власності. Для виконання другої вимоги – законодавче врегулювання прав, гарантій та обов’язків на володіння зброєю та використання її для самозахисту, захисті здоров’я, честі гідності та особистого чи спільного майна, а також прав і свобод на користь громадянина! Да, з ККУ потрібно негайно прибрати норми щодо «необхідної самооборони» чи її «меж». Самооборона це як вагітність: або вона є, або її немає. Бо саме з можливостей та гарантій щодо самозахисту починається захист держави. І без виконання цих двох вимог – Конституція ніколи не буде працювати.