Стабільність курсу гривні зростанню інфляції не заважатиме

В середні липня Держстат видав чергову порцію брехні замість статистики, «оцінивши» рівень споживчої інфляції в 0,8% у червні порівняно із травнем та, зокрема, у 0,1% – зростання цін на продукти харчування та безалкогольні напої! А предмети домашнього вжитку, побутова техніка та поточне утримання житла (вочевидь, для співробітників Держстату) навіть подешевшали на 0,4%.

Зрозуміло, що кожен, хто на 100% не утримується державним коштом, помітив суто протилежну картину: життя – здорожчало, а ціни – зросли. І зросли вони, насамперед, у нижньому ціновому сегменті, вчергове зменшивши кількість дешевих товарів. Єдине, у що можна повірити, так це у відносну стабільність вартості побутових послуг.

Часто можна зустріти думку, що така «стабільність» пов’язана із низькою волатильністю курса гривні щодо вільноконвертованих валют і що нібито це є «перемога» у забезпеченні фінансової стабільності.

Певною мірою зв’язок між цінами на товари та курсом є. Бо Україна продовжує імпортувати набагато більше, ніж експортує. І війна у цьому тренді не змінила нічого, навпаки, попри суттєве зниження обсягів внутрішнього ринку (через велику кількість тимчасово переміщених осіб, що вимушені були залишити Україну у воєнний час) – імпорт продовольчих товарів та побутових речей залишився майже на довоєнному рівні. І ось тут дані Держстату, які можна порівнювати самі із собою, більш схожі на реальність. Може тому, що їх елементарно можна перевірити крос-аналізом інших офіційних джерел, зокрема митниці, НБУ, Мінфіну тощо? Принаймні за загальним обсягом у грошах.

Як можна побачити, різниця між імпортом і експортом складає приблизно $9 млрд. Ці мільярди виведено із України і, здавалось би, подібний відтік коштів мав би спричинити девальвацію гривні. Але цього не відбувається. І не відбувається із зрозумілих причин. Україна отримує від країн-партнерів та міжнародних фінансових інституцій кредити та гранти, які частково йдуть на поповнення золотовалютних резервів НБУ (перший фактор, що стабілізує гривню) та на продаж валюти на ринку тим самим НБУ (другий фактор стабілізації). І обсяг кредитів та грантів, а також продажу валюти на внутрішньому ринку суттєво перевищує від’ємне сальдо зовнішньо-торгівельного балансу.

Так, з початку 2023 року НБУ купив 190,34 млн, а продав $14,28 млрд, тобто на $5 млрд більше, ніж різниця між експортом та імпортом.  Це і є «ціна стабільності». Але це не зароблені гроші, а кошти які на надали і переважно саме в кредит. Тобто їх держава буде повертати із наших з вами податків, так само як і обслуговувати борг буде з цього ж джерела. І саме тому подібна «стабільність» в досить незначний спосіб впливає на рівень цін, бо бізнес готується до зростання податкового навантаження і піднімає ціни, як робив це й раніше. Як виявилось, робив слушно. Бо після підписання президентом законопроекту №8401 в Україну повертається надтяжке й заплутане довоєнне оподаткування. То ж ціни зростатимуть й надалі. І стабільність курсу цьому не завадить аж ніяк.