Економічні причини нападу Росії на Україну

Щонайменше з XVII сторіччя загарбання Московією українських земель неодмінно мали економічну складову – родючі землі, робоча сила та рекрути, шляхи сполучення, ремісничі, а згодом крупнотоварні промислові виробництва. Власне економічний потенціал СРСР був створений щонайменше на третину завдяки українським трудовим і природним ресурсам.

У ХХІ сторіччі відроджений російський економічний імперіалізм зробив спробу конкурувати за прибутки із світовими корпораціями, перед усім у видобувних та енергетичних галузях. Молоді російські гроші активно інвестувалися в газові і нафтові родовища по усьому світу. В Європі та Азії росіяни стрімко включилися в перерозподіл власності в галузі транспортування та переробки енергоносіїв. Окремими “кейсами” тут стоять ядерна енергетика та алюмінієва промисловість.

До 2014 року кампанії з Росії вклали в Україну близько 17 млрд. доларів. При цьому в нашому випадку росіяни вкладалися не лише в енергетичний і сировинний сектори, але і в зв’язок, транспорт, сільське господарство.

Не витримуючи технологічної та фінансової конкуренції у зовнішньому світі, російські корпорації розглядали пострадянський простір, і перед усім Україну, як свою недоторкану вотчину.

Однак, український національний бізнес, ширше – суспільство загалом не бажали приймати переважно кримінальні практики російського капіталу.

З 2014 року, після окупації рашистами Криму, російський бізнес почав втрачати активи в Україні. Це на тлі його витіснення зі світових ринків. Пандемія погіршила ситуацію.

Щоправда агресору вдалося завдати дуже потужного удару по таких конкурентних для росіян галузях української економіки, як металургія, вуглевидобуток, хімічна промисловість та енергетика.

Саме через прагнення зберегти активи і прибутки в Україні, загарбати нові активи російські олігархи і дрібніші бізнесмени на початках великої війни Путіна палко її підтримали.

ЗСУ поламала їхні сподівання…